Форма входу
Головна » 2012 » Квітень » 4 » Содом і Гоморра: чи готова Україна до проявів «інакшості»?
10:53
Содом і Гоморра: чи готова Україна до проявів «інакшості»?

 Цього року у травні має відбутися перший в Україні гей-парад. Під час цього заходу, який називатиметься «КиївПрайд2012», центром Києва пройдуть представники ЛГБТ-спільноти (спільноти геїв, лесбіянок, бісексуалів і трансгендерів), правозахисники і всі ті, хто виступає за рівність у суспільстві незалежно від сексуальної орієнтації. Водночас соціолог Євген Головаха з Інституту соціології НАН Українипрогнозує, що впродовж найближчих 10 років в нашій країні стане можливою легалізація одностатевих партнерств.

Та чи готове українське суспільство до появи «інакшості»? Вочевидь, треба вкотре, без зайвого, проговорити кілька принципових речей.

Гомосексуалам зазвичай закидають кілька типових звинувачень: по-перше, впровадження одностатевих партнерств (чи шлюбів) матименегативний вплив на демографічну ситуацію; по-друге, це завдастьудару по інституту сім`ї; по-третє, це аморально та суперечить релігійним цінностям.

Демографічна криза сьогодні – це насамперед наслідок збігу різних складних соціальних чинників. Так, Україна – лідер у Європі за рівнем смертності, рівень дитячої смертності у нашій країні майже в два з половиною рази вищий, ніж у країнах ЄС, та й за темпами поширення СНІДу Україна – друга в Європі, лишаючи далеко позаду країни, які відрізняються більш вільною сексуальною культурою, ніж наша.

Комусь вигідно спросити питання, знайти групу "внутрішніх ворогів", на яку можна зіпхнути власну неспроможність реформувати сферу охорони здоров`я та формувати адекватну сексуальну культуру. Тим же церковним організаціям в Україні поки не до цього, вони зайняті більше речами «більш богоугодними»: приватизацією Лаври, закриттям  єдиної в Україні клініки для хворих на СНІД, наданням УПЦ (МП) особливого статусу чи розподілом земельних ділянок під будівництво.

Чи можна говорити про якусь особливу "гомодиктатуру", яка може призвести до неспроможності сім`ї виконувати репродуктивну функцію? Очевидно, що ні. Як свідчить статистика, серед всіх укладених шлюбів у Бельгії та Нідерландах не перевищує 2%. В Іспанії за перші два місяці дії закону щодо одностатевих шлюбів свої відносини зареєстрували лише 24 пари з 35 тисяч реєстрованих шлюбів.

Враховуючи консервативність українського суспільства, кількість подібних реєстрацій в Україні, у випадку схвалення відповідного закону, теж буде невеликою. До того ж, надання права таким парам всиновлювати дітей може допомогти вирішити проблему покинутих дітей.

Звинувачення, що гомосексуальність суперечить християнським цінностям є найбільш контраверсійним. У Новому Заповіті серед сентенцій про гріховність Ісус не згадує гомосексуальність. Згадується вона лише в пасажі послання Святого Апостола Павла, але термін, який він застосовує, викликає дискусії в силу різних перекладних традицій.

Те ж саме стосується Старого Заповіту, зокрема, пасажу відносно Содома й Гоморри. Цитати щодо знищення цих міст традиційно стали улюбленою метафорою схильних до гомофобії груп та осіб. У давній Палестині, за несприятливих умов – гостинність, була умовою виживання, земляки Лота – порушили саме цю життєву традицію по відношенню до його гостей. А їхня розпуста не зводилася до гомосексуалізму. Покарання, яке впало на жителів цих міст, цілком відповідало таліону, описаного в Старому Заповіті: "око за око". Та смерть, що неминуче чекала на гостей Лота, спіткала жителів Содому й Гоморри.   

Звісно, можна сказати, що таке трактування –  вигадки, й слід діяти відповідно до існуючої в нашій традиції інтерпретації (хоча, ще велике питання, наскільки вона близька до автентичної християнської традиції). Проте, слідуючи вище викладеній логіці, слід виправдовувати геноцид та повернути забивання камінням за різні провини.

Поширений стереотип щодо емансипації гомосексуалів як "моди", котра охоплює «вершки» суспільства, також не має вагомих підстав. Просто ці люди є менш залежними від оцінок оточення, а тому можуть будувати життя у максимальному просторі комфорту. Але це аж ніяк не означає, що геєм не може бути сантехнік чи двірник, а обов’язково дизайнер або художник, а лесбіянкою – не може бути дочка священика.

Очевидно, слід усвідомити кілька принципових речей. Зрівняння прав сексуальних меншин із більшістю матиме наслідки у реорганізації соціальної інфраструктури (у сенсі пенсійного забезпечення, пільг, які можуть мати гетеросексуальні сім`ї тощо). Це не на часі, особливо, коли країна наближається до дефолту, а "чарівна тисяча" – чи не остання соціальна гарантія, що очікує українців перед сумним прогнозом щодо гіперінфляції.

Однак для самих представників ЛГБТ-спільноти мова – не лише про це. Мова йде про цінності. 

P. S.

І все ж таки, недаремно я взявся висвітлювати цю тему саме зараз. Уже коли матеріал був готовий, мені повідомили, що профільний комітет Верховної Ради, схвалив законопроект № 8711, яким забороняється "пропаганда гомосексуалізму".

Даний законопроект, таким чином, потрапить на розгляд Ради і, цілком може бути, у напівпорожній залі буде схвалений, а навіть якщо ні, то українців очікує чергове політичне шоу постполітичної доби, коли слід просто відволікти громадян від власної неспроможності здійснити щось варте.

Не принципово, яким чином діє влада, головне, що вона творить ілюзіюдії. Показово, що депутати планують ввести заборону, а не надати права. І ЛГБТ чи не-ЛГБТ латентно фігурує в цих законах – не принципово, ще один законопроект №2450 – який легітимує заборону мітингів та акцій протестів також чекає свого розгляду.

Тому на репресовану меншину може перетворитися все українське суспільство, але тоді більше не буде на кого "звести стрілки", хіба як на владу, а на неї не можна, бо вона свята і дбає за Мораль.

Володимир Шелухін, Центр інформації про права людини

Переглядів: 370 | Додав: eNBe | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 60
Статистика